Новости Запорожья и в Украине

29 Август 2015

Комментарии

0
 Август 29, 2015
 0

За вмістом вітаміну С солодкий перець — абсолютний чемпіон серед овочів та фруктів. За цим показником йому поступаються навіть смородина, лимони і мандарини. Але культура ця теплолюбна, та ще й з тривалим вегетаційним періодом. Тому деякі овочівники, особливо з північних областей України, не ризикують серйозно займатися її вирощуванням.

З власного досвіду та на підставі численних відгуків овочівників-любителів, з якими я ділився насінням упродовж останніх років, стверджую, що боятися не варто: вирощуючи ранні сорти, можна збирати повноцінний урожай на всій території України, зокрема й на півночі.

Нині існує дуже багато сортів та гібридів солодкого перцю ранніх строків достигання. Напрочуд привабливими є гібриди (більшість з них — просто чудові), але вони потребують особливої технології вирощування (наприклад, голландські): їм необхідні теплиці або плівкові укриття, високий агрофон і рівень мінерального живлення, обов’язкове пасинкування. Тільки в такому разі проявляються всі їхні переваги. Сорти, на відміну від гібридів, зазвичай, менш вибагливі та ще й стійкі до багатьох хвороб. Враховуючи всі ці нюанси, я віддаю перевагу сортам, зокрема раннім, селекції Придністровського НДІ сільського господарства. Ці сорти здебільшого середньо- та низькорослі, нормально ростуть і дають урожай без плівкових теплиць у будь-яких регіонах України. На жаль, вони ще мало відомі у нас, тому що не районовані, на відміну від Молдови, Білорусі та Росії.

Дует

Найбільш ранній сорт селекції Придністровського НДІ сільського господарства. Тривалість періоду від масових сходів до технічної стиглості плодів — 95—105 днів. Плоди конусоподібні, з гладенькою поверхнею, міцні, достигають дружно. Забарвлення перцю у фазі технічної стиглості світло-зелене, майже біле, а в біологічній — червоне. Плоди ароматні, з високими смаковими якостями, масою 70—75 г. Товщина м’якуша — 5 мм. Урожайність — 2,8—5,5 кг/м2. Сорт придатний для вирощування у теплицях та у відкритому ґрунті.

Венті

Ранній сорт. Період від появи сходів до технічної стиглості — 95—110 днів. Плоди ароматні, видовжено-конусоподібні, 2—3-камерні, гладенькі, неширокі, достигають дружно. Забарвлення у фазі технічної стиглості кремово-біле, у біологічній — червоне. Товщина м’якуша — 4,5—5,5 мм, маса плоду — 60—70 г. Рекомендований для вирощування у відкритому та закритому ґрунті.

Єрмак

Також ранній сорт, достигає дружно. Період від появи сходів до технічної стиглості коливається у межах 95—110 днів. У фазі технічної стиглості плоди світло-зелені, а в біологічній — червоні. Маса перчин — 80—90 г, товщина м’якуша — 5—5,5 мм.

У сорту Вінні-Пух вегетаційний період становить 100—110 днів, плоди світло-зелені у фазі технічної стиглості і темно-червоні — у біологічній. Їхня маса коливається від 50 до 70 г, товщина м’якуша — 5—6 мм.

Великі перчини (100—150 г) виростають у раннього сорту Тополин. Вони дуже красиві: спочатку світло-зелені, а пізніше — темно-червоні, з товщиною м’якуша 5—6 мм.

Сорти Політ, Прометей, Ластівка, Вікторія, Луміна (Білозірка), Товстий барон належать до групи середньоранніх. Тривалість вегетації від появи сходів до технічної стиглості у них становить 125— 138 днів. Маса плоду — 100—130 г, у сорту Товстий барон вона сягає 150 г з товщиною стінок 6—7 мм. Плоди цих сортів у фазі технічної стиглості світло-зелені, а у біологічній стиглості вони стають червоними.

Богатир і Подарунок Молдови також належать до середньоранніх. Період від появи сходів до технічної стиглості 125—135 днів, а до біологічної — 145—160 днів. Плоди у цих сортів великі (100—150 г у Подарунку Молдови) і дуже великі (150—160 г у Богатиря).

Окремо хочу зупинитися на томатоподібних сортах солодкого перцю, так званих гогошарах, або ратунді селекції Придністровського НДІ сільського господарства). Це такі сорти: Колобок, Мерішор, Рубіновий — червоного кольору та Сонечко і Золотий ювілей — жовтого кольору.

Колобок — ранній сорт, період від появи сходів до технічної стиглості — 108— 120 днів, а до біологічної — 140—155 днів. Плоди круглі, масою 80—90 г. Шкірочка і м’якуш ніжні. Товщина м’якуша — 8—9 мм.

Мерішор і Рубіновий належать до групи середньостиглих: від появи сходів до технічної стиглості у сорту Мерішор 114—132 дні, а до біологічної — 146—162 дні, а у Рубінового — відповідно
130—135 або 145—165 днів. Плоди у них круглі, масою 100—120 г з товщиною м’якуша 7—8 мм (Мерішор і плоско-округлі, великі (110—150 г), з м’якушем товщиною 8—10 мм (Рубіновий).

Сонечко і Золотий ювілей — середньостиглі сорти: від появи сходів до технічної стиглості минає 110—120 днів, до біологічної — 145—160 днів. Сорт Сонечко дає круглі, гладенькі плоди, без ребристості. У фазі технічної стиглості вони світло-зелені, майже салатові, а в біологічній — оранжево-жовті, масою 70—100 г. Товщина м’якуша 6—8 мм. Золотий ювілей дає плоско-округлі, великі (110—180 г), слаборебристі плоди темно-зеленого кольору у фазі технічної стиглості і золотисто-жовтого — у біологічній стиглості. Товщина м’якуша — 8,5—10 мм.

Таку характеристику цим сортам дають селекціонери з Придністров’я. В тому, що вона відповідає дійсності, я переконався особисто, як і мої друзі-город-ники з різних регіонів України. А тепер дещо про агротехніку вирощування.

Гогошари у фазі біологічної стиглості

Розсаду перцю я вирощую так само, як і помідорів, але насіння на розсаду висіваю значно раніше (перша декада лютого). Для цього вибираю якісне, повноваго-ве насіння, знезаражую його в розчині марганцівки (1 г на 0,5 л води) протягом 25—30 хв. Насіння просушую і висіваю у підготовлені ящики. Ґрунтосуміш у ящиках має бути легкою, складатися з 2 частин торфу (перегною), 1 частини землі та 1 частини піску. На відро суміші додаю 1 склянку попелу, 30—40 г суперфосфату, 15 г сульфату калію, 15—20 г сечовини. Насіння висіваю на глибину 1—1,5 см, накриваю зверху плівкою чи склом і ставлю в тепле місце (температура має бути не нижче 25°С). Сходи з’являються через 1—2 тижні.

На сьомий день після появи сходів температуру знижую до 18°С вдень і до 15°С вночі. І так протягом 6—10 днів. Потім вдень температуру підтримую на рівні 20-25°С, вночі — 17-18°С.

Сіянці ростуть у ящику до З0—32 днів, поки не з’являться 1—2 справжніх листочки. Тоді пікірую (пересаджую) їх у торфоперегнійні горщечки розміром 8×8 чи 10×10 см. Грунтосуміш використовую таку саму, що й під час сівби. Рослини висаджую в горщечки у вологу ґрунтосуміш, заглиблюючи їх до сім’ядолей.

У перший тиждень після пікірування горщечки з сіянцями ставлю в таке місце, щоб на них не потрапляли прямі сонячні промені. Аби розсада прижилася і нормально розвивалася, підтримую оптимальну температуру та вологість. Через 20 днів після пікірування сіянці підживлюю (на 10 л води — 1 склянка суперфосфату).

Хвоба на чорну ніжку

Найбільшою бідою під час вирощування розсади є те, що вона часто хворіє на чорну ніжку і випадає. Аби цього не сталося, необхідно дотримуватися таких правил.

  1. Поливати регулярно. Земля має бути вологою, але ні в якому разі не мокрою.
  2. Рослини слід висаджувати на відстані 4—5 см одна від одної, щоб був належний доступ повітря.
  3. Дотримуватися оптимального температурного режиму.
  4. Поливати через 7—8 днів слабким розчином марганцівки.
  5. Періодично посипати поверхню ґрунту деревним попелом (шаром завтовшки 1-2 см).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

(Spamcheck Enabled)