На Афонській горі у Греції

Великий український святий, Антоній Печерський, народився 983 року у місті Любеч недалеко від Чернігова. Світське ім’я преподобного Антонія було Антип. Ще з юних років Антип цілком присвятив себе служінню Богові й Церкві.

Ще зовсім у молодому віці Антип пішов у Грецію, де на горі Афон був один з найбільших і найсуворіших манастирів світу. Там він постригся в ченці і нарікся Антонієм. Був у цьому манастирі до 30 року життя.

Ігумен Афонського манастиря скоро побачив, що Антоній — юнак дуже здібний, має сильний характер і може робити найбільші подвиги. Тому він вирішив послати Антонія назад в Україну. Ігумен сказав Антонієві:

— Вертайся в Україну. Благословення нашої святої Гори (Афон) буде з тобою. Від тебе почнуться всі манастирі в Україні.

Молодий подвижник послухав свого ігумена і 1013 року вернувся в Україну. Антоній основує Києво-Печерську Лавру. Повернувшися в Україну, Антоній поселився в печері на Берестовій горі біля Києва. Гора ця була над самим Дніпром. Уся вона була вкрита густим лісом.

Викопав ту печеру дуже побожний український священик Іларіон. У той час Іларіон став уже митрополитом усієї України і перебрався жити в Київ. Антоній і заняв його місце в печері. Всі дні Антоній проводив у тяжкій праці, пості й молитві. Скоро про нього дізналися кияни. Вони почали приносити йому їжу та різні дари. Слава про молодого праведника скоро пішла по всій Україні. Побожні люди приходили до печери і просили Антонія дозволити їм разом з ним працювати й молитись за Україну та її народ.

Антоній їх усіх приймав. Нові манахи розкопували печеру, щоб було де поміститися. Так і почався наш славний Києво-Печерський манастир.

Антоній ще раз ходив на Афон і вернувся назад у 1028 році. І більше нікуди з печерського манастиря не відлучався.

Антоній помагає людям

Багато людей зверталося до преподобного Антонія за духовою допомогою. Він нікому не відмовляв ні в чому. Він молився за всіх, усім помагав. Молитви цього праведника доходили до Бога. Бог помагав тим, за кого молився святий Антоній. Часто дуже хворі, відвідавши манастир, одужували, грішники ставали праведниками. Це ще більше поширювало славу нашого найбільшого і найкращого монастиря.

antonij

Князь Ізяслав дуже шанував манахів. Він віддав ченцям усю гору, де скоро розростався манастир. Манастир розростався під землею (у печерах) і над землею. Ще за життя св. Антонія було закладено велику Успенську церкву, яку зруйнували російські та німецькі поневолювачі України.
Коли манастир розрісся, преподобний Антоній переселився в дальні печери і там далі працював і молився. Він не любив влади, не займав керівних посад. Але у кожній важливій справі з ним радились, питали його думки.

Так він дожив до глибокої старости. Помер преподобний Антоній у віці 90 років (1073 року). Там його, в печерах, і поховано.

Святого Антонія визнали за святого усі православні церкви світу. Особливо шанують і люблять його українці — і православні, і католики. Святий Антоній — один з найбільших українських святих.
Усі церкви світу святкують його пам’ять 23 липня (за новим стилем).

П. Волиняк. Журнал «Соняшник», 1958