Maпy «підземних скарбів» Львова вдалося доповнити 2009 року під час археологічного нагляду за реконструкцією підвалів та будинків за адресами вул. Л. Українки, 14 та 20.

У підвалах будинку № 20 виявили 5 дерев’яних водозбірників та фрагмент дерев’яної конструкції. За характером спорудження та конструктивними елементами, ці водозбірники подібні на конструкції для накопичування води, що були виявлені на території Львова, зокрема по вул. Федорова. У будинку № 14 під час земляних робіт виявлено дерев’яний коритоподібний водогін, розгалужена мережа якого покривала все середмістя, а подекуди пролягала й поза його межами.
2009 року зондами досліджували територію львівської Цитаделі, знахідки з якої відомі ще з праць Паулі Же-готи та Богдана Януша. Основна ділянка робіт була в північній частині фортечного комплексу, неподалік від північно-східної вежі. У зондах, на превеликий жаль, не було виявлено жодних археологічно-архітектурних об’єктів. Вдалося зафіксувати лише потужні сліди нівеляції поверхні пагорба — до 4 м, яку за рухомим матеріалом датовано XVIII-XIX ст. Це відповідає періоду інтенсивного заселення гори Вороновських та будівництва фортеці, коли верхівку гори було зрізано та вирівняно. Характерно, що такий самий результат отримали у 2010 р. під час досліджень на схилі гори неподалік південно-західної вежі.

Дерев'яна  миква,   виявлена на вул. Федорова, 23-25.

Дерев’яна миква, виявлена на вул. Федорова, 23-25.

Варто згадати, що 2005 р. Володимир Шишак під час робіт у південно-східній частині львівської Цитаделі, неподалік в’їзних воріт, виявив різночасові цегляно-кам’яні кладки з обох сторін воріт, що були рештками інженерних систем для функціонування входу до фортеці. Зафіксовано незначну потужність культурного шару, який датовано XIX — початком XX ст.

2011 року Остап Лазурко та Микола Шніцар проводили дослідження по вул. Наливайка, 4. Ділянка розміщена на лівому березі р. Полтви, яка в минулому була багнистою рівниною, що тягнулася до підніжжя Святоюрської гори. Єдиною значною спорудою на цих теренах був шпиталь св. Станіслава, заснований у XV ст. як лепрозорій. Він діяв до 1794 p., коли його ліквідувала австрійська влада.

Фундамент кам'яної колони Бет-Мідрашу.

Фундамент кам’яної колони Бет-Мідрашу.

Незважаючи на такі суперечливі перспективи досліджень, під час робіт відкрили залишки кам’яного фундаменту будинку XIX — початку XX ст., якого вже не існує Це свідчить про господарське використання ділянки в умовах міста ще в часи Австрійської імперії. Не менш цікавим виявився процес локалізації русла однієї з приток р. Полтви, що протікала цією місциною. При цьому досліджено фрагмент дерев’яної споруди XVII- XVIII ст., що розташовувалась на березі потічка. Археологічний матеріал з культурного шару, потужність якого сягала 4 м, хронологічно належав до XVII — першої половини XX ст.

Влітку 2011 року на подвір’ї Ратуші розпочато роботи зі встановлення зовнішнього ліфта. У результаті досліджень Назарія Войтовича та Марії Войтович було відкрито залишки фундаментів попередньої будівлі ратуші. Виявлено поздовжній мур товщиною 1,55 м, який розташовувався паралельно до фундаментів сучасної будівлі. З південної сторони до нього прилягали два поперечних. Мури споруджено з різноформатного каменю-пісковику, посадженого на піщано-вапняний розчин. У південній частині мури було розібрано до позначки 3,55 м, а глибину залягання самих фундаментів зафіксовано на рівні 4,40 м.

Розкоп на вул. Наливайка, 4

Розкоп на вул. Наливайка, 4

Вдалося дослідити специфіку будівництва фундаментів сучасної ратуші, які сягали глибини 4,26 м. Нижню частину споруджено закритим способом, і вона завершується на глибині 2,81 м. Наступні верстви викладено відкритим способом. На глибині 2,32 і 1,61 м можна простежити два карнизи, які сформувалися в результаті засипання фундаментного рову. Кладку порядову виготовлено із різноформатного каменю-пісковику та вапняку

Культурні нашарування практично на всій площі розкопу до глибини 2 м було зруйновано, коли розбирали стару ратушу та зводили нову. В основному це фундаментні рови та будівельне сміття XIX ст. На рівні материка, у шурфі, досліджено об’єкт, перерізаний мурами старої ратуші. Археологічний матеріал з об’єкту представлено уламками кераміки XVI ст. Загалом виявлений рухомий матеріал належить до XVI-XIX ст.

Такою є картина досліджень у середмісті Львова -території, на якій відбувалося становлення міста як одного з центрів європейської культури. Сьогодні Львів розрісся, поглинув свої колишні передмістя та маєтки, що розташовувались далеко від середньовічного міста в мурах. Львів набуває нових обрисів і тим самим дає нам нові можливості вивчати давно минулі події нашої історії. Сподіваємось, археологи зможуть розгадати ще чимало давніх таємниць та прочитати безліч невідомих сторінок історії для мешканців і гостей міста Лева.